Леся Українка (Лариса Петрівна Косач, в одруженні — Квітка) народилася                 25 лютого 1871 року в Новограді-Волинському. Її батько був поміщиком, володів землею в Чернігівській, Волинській і Полтавській губерніях. Замолоду він захоплювався демократичними ідеями, був учасником студентських революційних гуртків, але з часом дещо переглянув свої погляди. Велику сім'ю треба було годувати, дітей учити, а тому він багато часу приділяв життєйським справам, хоча ніколи не відходив від виховання своїх синів і дочок.

    Мати Лесі — письменниця Олена Пчілка. Стараннями біографів поетеси був створений хибний образ Олени Пчілки як старої примхливої дами. Але це ж вона прищепила Лесі любов до рідної мови, адже батько зовсім не говорив українською. Саме мати дала доньці все: талант, освіту, літературну долю, придумала для неї псевдонім. І хто може виміряти горе матері, коли Леся захворіла невиліковною хворобою і мучилася від страшного болю; чи коли згорьована жінка чула несправедливу критику на твори любої доньки; чи коли бачила, як без надії кохає Леся Сергія Мержинського і сама себе спалює тим коханням?.. Ще зовсім молодою дівчиною Олена Пчілка дала собі слово, що народжені нею діти розмовлятимуть українською, будуть залучені до народної культури, — і дотримала його. Величезний вплив на Лесю Українку мав її дядько Михайло Драгоманов, який у 1861 році разом з Тадеєм Рильським і Петром Косачем ніс труну з тілом Тараса Григоровича Шевченка.