Мистецтво і
майстерність, навчання і виховання полягає в тому, щоб розкривати
сили і можливості кожної дитини, дати їй радість успіху в розумовій праці
В.О. Сухомлинський
Педагог повинен прагнути бачити людину такою, якою вона є
насправді, з усіма її вадами і в усій її величі, з усіма її буденними дрібними
потребами і з усіма її великими духовними вимогами... Тоді тільки буде він
спроможний черпати в самій природі людини засоби виховного впливу, – а засоби ці величні!
Відродження нашого суспільства, його успішний розвиток на
сучасному етапі значною мірою залежить від творчості та активності вчителя.
Саме тому в державній національній програмі «Освіта» (Україна XXI століття) чітко
зафіксовано гуманістичні ідеї, що ґрунтуються на повазі до дитини, ставленні до
її життя, як найвищого дару природи, визнання кожного вихованця як унікальної
особистості.
У педагогіці, як і медицині, головний принцип
учительських дій – «Не нашкодь дитині!».
В його основі не тільки людяність, а й високий професіоналізм. Особливо виразно
це виявляється у розвитку навчальних умінь. Тому й проблема «Застосування
сучасних навчальних технологій на уроках української мови та літератури як шлях
до особистого зростання учнів», така актуальна на сьогодні, стала моєю головною
проблемою в роботі.
Працюючи 28
років учителем української мови та
літератури Маловисківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 3, я
усвідомила, що шлях до особистого зростання учнів – це застосування на уроках
сучасних технологій.
Ще 2400 років тому Конфуцій сказав: «Те, що я чую, я
забуваю, те, що бачу, я запам’ятовую, те, що я роблю, я розумію». А з позиції
інтерактивного навчання хотілося б продовжити слова великого китайського педагога:
«…коли я чую, бачу, обговорюю і працюю, я одержую уміння та навички. Коли я
віддаю їх іншим, я стаю майстром».
Важливим завданням педагогічної діяльності вбачаю формування умінь, які допомагають вчитися
протягом усього життя, сприяти розвиткові умінь критично і творчо мислити,
адекватно сприймати себе й оточення.
Асертивна людина налаштована на співпрацю. Вона чітко
знає, чого хоче, здатна запропонувати компроміс, змінити свою думку,
погодившись із слушними аргументами. Саме сучасний аналіз літературного твору,
виконання творчих завдань дають можливість формуванню в учнів життєвих навичок.
Засновником методики асертивності є американський психолог А.Салтер. Він
називав асертивність здатністю наполягати і переконувати.
При такій організації навчальної діяльності учні на
уроках мови та літератури виконують завдання різного рівня, працюють в групах,
розв’язують проблемні ситуації, дають оцінку соціальним явищам, висловлюють
власну думку, аргументовано її доводять, вчаться писати тези, плани, складають
схеми, діаграми, літературні портрети, додержуються культури дискусії. Учні
працюють з різноманітними джерелами інформації.
Аналізуючи
досвід колег, оперативно враховую готовність дитини до
сприймання нового матеріалу, забезпечую для кожного учня оптимальний характер
пізнавальної діяльності на різних етапах навчальної роботи. Діяльність
підпорядковую меті: кожен учень повинен дістати таке навантаження, яке
відповідає його можливостям і забезпечую перспективи його розвитку. В основі
своєї роботи використовую ідеї В.О.Сухомлинського: «Навчання повинно бути цікавим,
яскравим, емоційно-образним», Жан Жак Руссо говорив: «Нудні уроки тільки й
можуть, що викликати ненависть до викладача і до того, що викладається».
– Щодо учня – то
кожен повинен відчути радість творчості, побачити в красі світу доброту і сердечність,
духовне багатство і на
основі цього відкрити прекрасне в собі
(літературні портрети, «Яким я бачу підручник з мови», складання ребусів, схем,
словникових диктантів, про що умовчав учитель (скринька параграфа), відоме –
невідоме, піраміда дімок, дерево - рішень, зв'язок ідей, асоціації в малюнках,
«акваріум їдей» тощо ).
Форми, методи та прийоми
навчальної діяльності різноманітні:
– інсценізація (у 5, 6 класах герої
перевіряють виконання домашніх завдань, у старших – це закріплення за групами; допомога знайти помилки
в роботах /читання мовчки, аудіювання/);
– використання
прийомів орфоепічного, орфографічного читання: [дивися:а], [во[х]ко];
– фонетична
зарядка, каліграфічна хвилинка (читання віршів);
– прийом
малюнкової асоціації;
– різноманітні
форми уроків: урок-гра, урок-казка, урок-змагання, урок-вікторина, урок-залік
(екзамен);
– нестандартні
форми перевірки домашніх завдань (взаємоперевірка, самоперевірка, фронтальна
перевірка, «Доведи», «Підкажи», «Оцінюємо», «Радимо»);
– нові види
нестандартних диктантів: диктант повторної дії, диктант-решето, диктант з
підказкою, усний слуховий орфографічний диктант, німий диктант. Починаю з дати,
підкреслюючи орфограми, діти пояснюють написання. Диктант безперервної дії
(початок на одному з уроків – починає вчитель, закінчення на наступних); хвилинки поезії (спочатку
готувала сама, а зараз – учні);
– відтворювальний
диктант. Робота з розвитку мовлення триває на всіх заняттях. Опановуючи тему
уроку, пропоную творчу роботу: скласти вірша за початком, придумати малюнки,
змінити їх. Колективна творчість сприяє кращому розвитку мовлення дітей,
збагаченню їхнього словникового запасу, поліпшує пам'ять
(діти говорять, не
піднімаючись, вголос, шукаючи правильну відповідь).
Багато збігло часу (28 років), з'явився досвід,
упевненість у своїх силах... Саме тому, відводжу важливу роль міжпредметним
зв'язкам, пов'язуючи з літературою, історією, географією, краєзнавством.
Цілеспрямовано добираю текстовий матеріал, що відображає
загальнолюдські цінності – любов до людини, доброту, милосердя, чесність,
працьовитість, бережливе ставлення до природи; в якому є елементи
народознавства, пов'язані з історією, культурою, звичаями і побутом
українського народу. Працюю саме над художніми текстами. При вивченні стилів
використовую гру. Кожному учневі на картці дається скласти текст у певному
стилі й захистити його.
Вивчаючи ділові папери, вчу дітей писати протоколи за
байками відомих письменників Л. Глібова та Є. Гребінки, розвиваю навички
зв'язного мовлення та вміння складати тексти різних стилів мовлення, при цьому
виховую розуміння краси і багатства рідної мови, бажання та вміння
користуватися різноманітними засобами виразності мови. Щоб поглибити поняття
учнів про роздум як один із типів зв'язного мовлення, розвинути творчі
здібності, збагатити активний словник учнів, створювати власні висловлювання,
вчу поняття «моралі», «етики», використовую статті, в яких йдеться про якусь
моральну категорію «Що таке вихованість?», підбираю прислів'я, приказки,
крилаті вислови, згадую про книгу, яка є першим моральним кодексом людства –
«Біблію». Пригадую на уроці вивчених письменників та їх твори, в яких автори
розкривають моральні категорії (Гулак-Артемовський «Пан та собака» – панська
«добрість», самодурство, аморальність, неробство, свавілля; Т.Г. Шевченко
«Гамалія» – визволення своїх братів-українців; І. Франко «Каменярі» – праця в
ім'я прекрасного майбутнього і т.д.). Відтворюю асоціації зі словами: добро,
краса, справедливість, милосердя, щастя, любов, сім'я і т.д.
Вирушаю разом з учнями у «подорож до планет»: «Батьки і
діти», «Милосердя», «Ввічливість», використовуються завдання кожною групою
окремо; малювання портретів мешканців цих планет; обмінюються враженнями в
колі, робляться висновки про сутність загальнолюдських цінностей (метод
«Акваріум»).
Повторюючи вивчення тем, використовую казковість.
Наприклад:
«Діти, сьогодні ми вирушимо в мандрівку з Реченням, щоб
допомогти йому потрапити до міста Мовоград на святковий бал до Величності Мови.
На нашому шляху буде багато перешкод, які нам потрібно подолати, щоб вчасно
потрапити на бал.
Сідаймо на віз,
і – в дорогу! Але що це? Коні – ані руш! Крутять
головами, як від набридливих мух, харчать, стоять, мов укопані. Виявляється,
щоб рушити з місця, потрібно розв'язати завдання...»
Проводиться гра «Поле чудес», завданням якої стають
загадки.
Що це? Над «Полем Чудес» літають якісь дивовижні птахи.
Та це ж фразеологічні звороти. Треба від них відкараскатись, бо пристануть.
Тоді годуй їх по дорозі словами... До Мовограду не так вже й далеко. Тільки
залишилося проїхати через ліс королеви Пунктуації. Зможемо ми проїхати через
нього тільки за допомогою розумного
Правила і т.д.»
«Навчальні станції» – це один із новітніх методів
навчання мови, який забезпечує розвиток творчого потенціалу кожного учня, дає
можливість показати свої індивідуальні, пізнавальні здібності, закріпити
вивчений матеріал. Готую (згідно теми) станції від трьох до десяти, кожна з
яких складається з різних видів завдань.
Приділяю особливу увагу наочності, використовую таблиці,
ілюстрації, плакати, ІКТ – це значно скорочує час вивчення нової теми на уроці.
Як домашнє завдання діти пишуть реферати, використовуючи інформацію у мережі
Інтернет, енциклопедій, газет, журналів та захищають їх. Під час роботи завжди
враховую індивідуальні особливості своїх учнів, характер, темперамент,
здібності, інтереси. Самостійні завдання
на уроці та вдома планую в такий спосіб, щоб учні працювали з бажанням, радісно
йшли на урок, розкривали та розвивали творчі здібності.
Постійно плануються та проводяться практичні заняття з
аудіювання, письма, читання та мовлення. На уроці велике значення приділяється
каліграфічній хвилинці. Робота вчителя
дуже творча та цікава, і коли я бачу результати своєї праці, то бажання навчати
стає дедалі більшим.
На уроках використовую методи передбачення. Метод «Думай» (поділися
думками з однокласниками) після прочитання параграфа; складаються схеми,
таблиці, логарифми тощо.
Дослідження (відповіді на запитання
вчителя). Мають місце на уроці хвилинки - цікавинки (відгадайте загадки, знайдіть..., відтворення
віршів, речень); гра-змагання «Хто більше?». Метод «Розумовий штурм»
(переробіть речення, щоб підмет став звертанням). Метод «Точка зору».
Допомагати кожному учневі повніше використовувати свої
особливості та можливості, розвивати й систематизувати матеріал. Працюю так, щоб дитина сприймала процес
навчання не тільки як щось необхідне, але і як приємне заняття. Загальновідомо,
що гра має величезне значення у житті дитини. М. Горький писав, що гра – шлях
дітей до пізнання світу, в якому вони живуть. Гра допомагає розвивати увагу й
уважність, тренує здатність зосереджуватися, самостійно мислити.
Гра 1
Мета: перевірка орфографічних навичок.
Організація гри. Один учень від кожного ряду пише на
дошці слово з вивченої теми, яке диктує вчитель. Всі разом перевіряють
правильність написання. За кожне правильне слово ряд отримує один бал.
Гра 2. «Журналіст». Беруть участь: кореспондент,
респондент, експерт. Уяви себе кореспондентом газети. Твоє завдання – на 3-4 хв. взяти інтерв'ю в організатора свята…. Експерти
уважно вислуховують і оцінюють.
Метод «Лінгвістичний двобій». Керівник групи обирає
представника для виступу або сам виступає: учні-експерти аналізують двобій за
таким планом:
1) повнота
висвітлення завдання, логічна послідовність викладу;
2) наявність чи
відсутність фактичних помилок;
3) мовленнєві
помилки;
4) граматичні
помилки;
5) доречність
прикладів.
Прийом «Пошук». Поставити іменники у Кл.
в. й записати у три колонки: із закінченням -є-; із закінченням -у, -ю; із
закінченням -о.
Для перевірки завдань, вправ використовую ключі (з перших букв прочитати пропущені
слова у вислові ...). Ланцюжкове
опитування за допомогою методу «Мікрофон» (даються запитання, кожний знаходить
свою точку зору). Робота в групах при вивченні кожної теми, перевірці
словникових, німих, вибіркових диктантах.
Метод «Редактор» – редагування речень, розставлення розділових
знаків, усного синтаксичного розбору. Творча гра «Матеріал у номер». Хто краще?
Хто швидше? Хто переконливіше? Хто цікавіше?
Доцільним вважаю і переклади з російської мови на українську
. На уроках постійно звучать запитання: «Яке почуття викликає у вас текст?»,
«Що ви уявляєте, читаючи його?». Коли роботі над текстами приділяється постійна
увага, діти краще сприймають матеріал, у них виробляються навички культури
мовлення, «працюють» уява, емоції. Тексти – це благодатний ґрунт для вивчення
будь-якої теми. На уроках має місце народознавчий та краєзнавчий матеріал – два
крила, які дають змогу юним піднятися на духовну висоту, відчути себе справжнім
сином або донькою свого народу, держави.
Невпинно підвищую свій освітній рівень: вивчаю методичну
літературу, читаю художню літературу, член творчої групи вчителів-словесників
області, району (2006-2013), школи, голова
(з 2012 року) шкільного методичного об'єднання вчителів-словесників школи.
Обираю індуктивний підхід до опрацювання нового. Вивчання теми проводжу у три
етапи:
I. Вступно-мотиваційний – вивчення теми починається переліком
умінь, навичок, знань,
які потрібно засвоїти. Мета подається в аспекті основних завдань, що
сприяє мотивації пізнавальної діяльності.
II. Операційно-пізнавальний
– засвоєння кожної з
підтем проходить поетапно:
1) спостереження над мовним явищем;
2) висновок-узагальнення на основі спостереження;
3) зіставлення
зробленого висновку з
теоретичним матеріалом
підручника;
4) ознайомлення з
відображенням цього теоретичного
матеріалу в схемі чи таблиці;
5) побудова і осмислення алгоритму;
6) застосування поняття чи правила на практиці;
7) використання вивченого мовного явища у зв'язному
мовленні.
III. На рефлексійно -
оцінному етапі (може бути присвячений і цілий урок) здійснюється контроль за знаннями,
вміннями і навичками учнів,
підсумовується вивчене.
Новизна форм, методів діяльності, гармонія стосунків
учитель-учень, розвиток духовності, моралі, художньо-естетичної, трудової
культури, задоволення творчих потреб, інтересів школярів – усе це забезпечує розвиток навчальних умінь та
навичок.
Шевченкові уроки. Зошит, звичайний учнівський зошит.
Скільки їх було у кожного учня за шкільне життя! А цей – один-єдиний,
незвичайний, це – шевченківський зошит. І веде його кожний учень від початку і
до кінця вивчення творчості Т.Г. Шевченка. І стане він реліквією, яка довгі
роки зберігатиметься в родині і нагадуватиме про шкільні роки того, хто його
вів. Обов'язкові елементи зошита: портрет поета, висловлювання про нього
видатних людей, хронологія біографії, класні і домашні роботи,
висловлювання-заповіти із «Кобзаря», власні ілюстрації до творів, малюнки
рідних або друзів. Згодом такий вид роботи застосовувала при вивченні кожного з
письменників, тому маю повну добірку матеріалів до уроків з літератури.
Г. Сковорода писав: «Головне завдання педагога – через
думки збуджувати мислення школярів, спрямовуючи його на пізнання світу: бути
творчим, емоційним, думаючим». Ці ж положення підтверджує філософ Екзюпері:
«Найголовніше в житті очима не побачиш. Видюще тільки серцем».
Справді, на уроках дитяче серце оживає від красивого,
доброго слова вчителя, що спонукає кожного до співпраці. От і виходить, що
центральний герой – учень.
Прагну уникати трафарету, одноманітності, що вбиває
дитячий інтерес. Триває постійний пошук і тремтливе очікування інтелектуального
задоволення учнів від зустрічі із світом образів красного письменства. На
підтвердження цього наведу прикарпатську легенду, в якій майстер-різьбяр за
кожне наступне зроблене ним крісло вимагає від пана вдвічі дорожче і пояснює це
так: «Стіл і одне крісло буде мені цікаво і приємно вирізьблювати, бо я ще
такого не робив. Цікаво добирати узор, чекати, що з того вийде, переживати.
Друге крісло дається мені важче, бо я вже цю роботу знаю. Третє якось домучу...
а четверте... Коли я вирізьблю такий самий узор на четвертому кріслі, то
зненавиджу і різьбу, і себе, і все на світі». Такий є підхід творця, коли
гармонійно поєднується ремесло з творчістю. Розумним є те, що на уроках дбаю не
лише про новизну, а й про напружену роботу думки, бо потрібна і така
літературознавча інформація, яка не дуже цікава, але яку треба знати:
«Завчити!», «Знати на зубок», «Запам'ятати дослівно, як вірші», «Розповісти
своїми словами» тощо.
Сучасний урок літератури відмінний від тих, що проводилися
кілька років тому. Ставлю перед собою завдання не тільки навчити учнів
осмислено «читати з олівцем» той чи інший літературний твір, розуміти основи
теорії, критики, а й насамперед мати активну громадську позицію. І це
відчувається на уроках. Навчаю дітей інтерпретувати художній твір,
застосовувати набуті знання в житті, активно відстоювати свою думку, допомагаю
бути творчою особистістю.
Основні напрацювання досвіду
у вигляді наступних тез
Теза перша. Чимало позитивних результатів в проведенні
нестандартних, зокрема, інтегрованих уроків. Вони характеризуються глибокою,
високою інформативністю, фундаментальністю, різноплановістю, вимагають
ретельної сумлінної підготовки з боку педагога, правильного визначення
навчальної, розвивальної, вихованої мети, ефективного відбору форм, методів,
прийомів. На уроках контактую з учнями, викликаючи їх на дискусії,
розмірковування. Взаємодія різних видів мистецтва на уроці літератури
спрямована на те, щоб розвивати не тільки логічне мислення, інтелект дитини, а
й формувати її емоційно-почуттєву сферу.
Наприклад, при вивченні «Наймички» Т.Г. Шевченка (9 кл.), звертаю увагу дітей на загальнолюдські
почуття в усі часи, які хвилюють багатьох людей: хвороба, любов, війна, мир,
мама, дитина і т.д.; сприйняття мистецтва – розгляд картини
«Сікстинська Мадонна»: Мадонна – мати, Божа Мати; небесні і земні почуття; Як вона тримає дитину?... Вічна,
незрозуміла печаль в її обличчі... Звучить музика … Чому в різні часи
зверталися до однієї теми?... І наш поет схилив голову...
«У нашім раї, на землі...» Ось так з інтеграцією
переходжу до повідомлення теми уроку. Надбанням є інтегрований урок за
фольклорними творами, де діти не тільки виконують пісні, а й характеризують
красу, багатство рідної мови, шануючи історію народу.
Теза друга. На уроках мови і літератури навчаю образного
бачення і логічного усвідомлення, навчаю прагнути розуміти себе та інших і, що
головне, усвідомлення свого місця серед інших людей. У результаті двадцятивосьмирічної
роботи склалася певна методика розвитку творчих здібностей учнів, яка й сприяє
розумінню учнями себе, свого внутрішнього світу. Ніколи не говорю, що хотіла б
прочитати в їхніх творчих роботах.
Головне – не бути безтактним, підказати дитині кращі сторони її роботи і не загубити
учнівської ініціативи. Адже важливо кожному показати, що він може. Такою є
особисто моя позиція.
Неодноразово видавали книги. Це і «Яким я бачу підручник
з мови», казки малюнками, поезії, творчі продовження відомих літературних
творів, твори-роздуми, твори-мініатюри, етюди, конкурсні твори.
Творчість учнів виявляє не тільки в письмових роботах. Звертаю
увагу на формування акторських здібностей. Інсценізуючи певний уривок
літературного твору, учні не тільки виявляють свою акторську майстерність, а й
в процесі роботи над уривком аналізують,
розкривають творчий задум
письменника. Інколи застосовую не саму інсценізацію, а її елементи.
Теза третя. Великого значення у своїй практиці надаю
розвитку наукового, творчого, образного мислення школярів. Поставленої мети
навчальної діяльності досягаю за допомогою інтерактивних методів навчання. Вони
дозволяють докорінно змінювати існуючі стереотипи організації, змісту
навчального процесу, розвивають творчі здібності як учня, так і мої, переходжу
від пасивних до активних методів навчання. Найбільш поширеним у моїй роботі є
проблемне навчання, дискусія, інсценування, «мозковий штурм», робота в малих
групах, рольова гра, анкетування, уявна прогулянка. Від використовування такої
техніки на уроках, учні мають велику
радість від результатів своєї роботи і своєї активної участі в процесі
«творення» уроку.
Теза четверта. Неабиякого значення у своїй діяльності надаю
дослідницькій роботі учнів. Програми з літератури часто змінюються, одні твори
до змісту включаються, інші – вилучаються. Але незважаючи на це, учні здобувають освіту, отримують літературні знання як необхідного складника загальної культури
кожної людини. Говорячи іншими словами: вчу дитину не тільки користуватися
книжною інформацією, а й умінню відтворити, творчо застосовувати, переосмислювати,
грамотно й естетично довершено передавати власні думки в усній і писемній
формі. Виконання цього завдання можливо тільки через організацію
пошуково-дослідницької роботи школярів (робота з олівцем, «дерево рішень»,
«літературний портрет», «цитатна характеристика» тощо). Тому роблю ставки на
активні методи навчання –
частково-пошуковий,
проблемного викладу, дослідницький.
Теза п'ята. У зв'язку з реформуванням освіти великого
значення набули уроки контролю навчальних досягнень учнів, тобто уроки тематичного
оцінювання, мета яких – перевірити
рівень засвоєного з певної теми. Виробила свою систему, яка є не дуже складною
для підготовки, виконання й перевірки. Практикую виставлення «автоматичного»
балу за тему кільком учням, які протягом вивчення теми показували високий
рівень знань, активно працювали на уроках, писали цікаві творчі роботи. Його
оголошую на початку уроку тематичного оцінювання. Інколи практикую
взаємоперевірку, це полегшує мою роботу.
Теза шоста. Велике значення у викладанні літератури мають
контекстні матеріали. Не можна викладати літературу відірвано від загального
історичного фону, епохи. Саме це дає можливість краще зрозуміти сам твір, що
дуже важливо для вчителя, це та база, яка забезпечує поглиблене прочитання
твору. Наприклад, вивчаючи Лесю Українку
та її драму «Бояриня» (10 кл.), веду екскурс в історію, розповідаю про
доцільність Переяславської ради, згадую про клятву українського народу
російському цареві і висловлюються абсолютно полярні думки. Так чи інакше
згадується одна з найкривавіших і найтяжчих сторінок в історії України, вдало і
трагічно названа народом Руїною... Учні, в свою чергу, готують невеличкі
виступи про українських гетьманів Данила Апостола, Петра Дорошенка, Павла
Полуботка і розкривають бажання цих історичних осіб визволити Україну з неволі,
коротко аналізуючи їхню державну діяльність.
Завдяки цьому методу на уроці зав'язався диспут,
створивши кілька проблемних ситуацій, з якими вміло справилися учні. Про
підсумки роботи вчителя-словесника найкраще говорять його учні та їхні
досягнення. Сучасне життя висуває необхідність творчого підходу до уроків. Тоді
й результати роботи даруватимуть радість, піднесення, задоволення і щастя дітям
і педагогам. Мої методичні розробки уроків друкуються з 2008 року у видавництвах
м. Києва, м. Харкова, м. Тернополя. Отже, моїм досвідом роботи зацікавилися і
інші…
1. Фаховий журнал. Українська мова та література. - м.
Київ. -№ 1-2.
2008.
2. Конспекти уроків. Українська література 7 клас. - Тернопіль,2008.
3.
Конспекти уроків . Українська література 8 клас. -
Тернопіль,2009.
4.
Конспекти уроків. Українська література 9 клас. -
Тернопіль, 2012.
5.
Науково-методичний
журнал . Вивчаємо українську мову та
літературу.
- № 22-23. – Харків,2008.
6.
« Дивослово » . Система уроків за повістю
«Роксоляна» Осипа Назарука.-
№2.-Київ,2009.
7.
Методичний посібник. Уроки майстерності вчителів української
літератури
.-Тернопіль.-2009.с.44-65.-с.76-82.
Творчість учителя-словесника треба розуміти не як
суцільні методичні новації, а як постійне прагнення уникнути трафарету,
одноманітності, що вбиває дитячий інтерес. Невпинний пошук і тремтливе
очікування інтелектуального задоволення учнів від зустрічі зі світом образів
красного письменства – ось результат творчості мовника.
Красиве не береться нізвідки, творцями краси є людина.
Без людської доброти і праці не розцвіте квітка, не виросте дерево, не
виховається дитина. Про поєднання краси і праці писали багато мислителів,
поетів. Пам'ятаєте, у М. Рильського «У щастя людського два рівних є крила:
троянди і виноград. Красиве і корисне». А в збірці І. Жиленко «Вікно у сад»
природа, праця і людина – єдине ціле. Сад – це
великий світ зі світлими днями і печалями. А в цьому світі – сад і людина – це вікно, розчинене в
сад, у світ:
...я не людина – я вікно у сад!
Нема шляху з дерев моїх назад.
Крізь цю бузкову, захмелілу павіть
Щодня благословлять тобі і славить
Мене – вікно, розчинене у сад.
Немає коментарів:
Дописати коментар